аналізатор

-а, ч.

1) фіз. Прилад, за допомогою якого роблять аналіз (у 2 знач.) речовини, явища і т. ін.

••

Багатото́чковий аналіза́тор — аналізатор, призначений для аналізу проб, відібраних з двох або більше точок.

Опти́чний аналіза́тор — аналізатор, в якому властивості речовини визначаються за взаємодією оптичного випромінювання з речовиною.

2) фізіол. У людини і високоорганізованих тварин – орган чуття разом з відповідною йому ділянкою мозку і сполучними нервами, що здійснюють аналіз подразнень із зовнішнього і внутрішнього середовища.

3) У системах програмування: а) частина транслятора, що виконує аналіз початкової програми; б) програма граматичного розбору, яка дозволяє визначити призначення елементів речовини.

••

Аналіза́тор мо́влення — перограмно-апаратний засіб для перетворення мовлення у коди ЕОМ.

Логі́чний аналіза́тор — пристрій для перевірки стану та настройки логіки функціонування вузлів цифрових систем.

4) Прилад для дослідження різноманітних процесів у радіо- та електротехніці.